Granted sufficient time, I might do a study comparing this book, written late in Bradbury's career, to the late works of other artists. Without putting Bradbury in the ranks of, say, Shakespeare and Beethoven, it would still be possible to point out similarities and differences.

In From the Dust Returned, we have the recapitulation of earlier themes and the repetition of earlier materials, comparable, for instance, to Richard Strauss's reuse of his Death and Transfiguration theme (from early in his career) in one of his Four Last Songs. We get a sense of magic in the things described but also a sense that the true magic is that of the storyteller, as in Shakespeare's Tempest. There's an unflagging inventiveness in the stories, possibly akin to what allowed Beethoven his never-ending innovations. There's something not merely nostalgic but genuinely wistful about the book, which I would have to distinguish--if it is different--from that love for lost times one finds earlier in Bradbury's work.

Other reviewers can tell you of what (and of whom, for there are delicate and fantastical creatures inhabiting its pages) the book consists. For me, for now, this sketch of a possible project will have to do.

Tahtmatult tahaks hakata tõmbama paraleele hiljuti loetud Gaimani "Kalmisturaamatuga", jah ma tean, et viimane ju kirjutatud rohkem kui pool sajandit hiljem aga teema on mõlemal sama (rääkimata sellest, et mõlemaid raamatuid olen lugenud selle aasta alguses). Koolnutest-vaimudest seltskond võtab enda sekka inimleidlapse, kes siis kogeb surnute seas üht ja teist (näiteks esimene armastus) ning peab seejärel, kui tiivad juba kannavad, armsaks saanud surnud maha jätma ning laia ilma rändama. Gaimani lugu on Lugu suure algustähega, arenevate ja huvitavate tegelastega, Bradbury romaan on suur hulk visandlikke pildikesi mis alati kokku ei sobitu. Tõsi mõned neist pildikestest on päris head aga moodustuv mosaiik on justkui poolik. Bradbury iidsetest on raske arusaada mis nad täpselt siis on? vampiriid? ghuulid? vaimud? kõike seda ja ei ühtegi? peamine nende meelistegevus tundub olevat igaljuhul lendamine ning norutamine selleüle, et maailmas on liiga palju ateiste. Aga selles viimases on nad ju ise süüdi, lennaku siis nähtavamalt, puregu süütuid tütarlapsi rohkem ja levitagu hirmu ning müüti. Kusjuures vähemalt lähedal asuva linnakese elanikud küll ebausuleiguse all ei paista kannatavat, sest esimese segasevõitu vihje peale on nad klõpsti tõrvikutega kohal ja valmis tondipere maja maha põletama (viimases asjas saavad nad aga tünga, maja põleb ise maha!). Kui nüüd lisada veel asjaolu, et tekst on kirja pandud isegi Bradbury kohta ülemäära rasvases poeetilises stiilis ning raskete lausetega jääb sellst raamatust ilmselt väga kole pilt. Kordan siis veel üle, et mõned episoodid olid isegi päris toredad. Tervik oli see mis muarust ei kanna tiibu ega seisa iseseisvalt õhus.

FROM THE DUST RETURNED BY RAY BRADBURY: Ray Bradbury’s “other” Halloween book, From the Dust Returned, is over some fifty years in the making, beginning as a spark from a single story in his early twenties that he would continue to add on throughout his career. This spark of a first story, “Homecoming,” was originally published in Mademoiselle magazine and featured unique artwork (which is here reproduced on the cover of the book) by a then relatively unknown artist by the name of Charles Addams.

In the style of his Martian Chronicles, this book feels very much like a collection of stories that are linked together through the characters, as well as specific chapters that provide the cement, binding them all together. From the Dust Returned consists of a most unique haunted house where the dead that unite and meet there are of all the same family, with exotic and incredible names like Cecy, Uncle Einar, and A Thousand Times Great Grandmére. Cecy is a unique corpse of a woman who spends her times in the dust dunes in the attic, sending her soul and spirit out into the world to occupy and experience anything and everything, whether it be a drop of rainwater on a rock, a young lover’s heart, or a giant eagle flying across the sky. Uncle Einar is a special uncle with thin veiny wings that allow him to take flight like a giant bird and travel wherever he pleases. And A Thousand Times Great Grandmére, who has existed in her decrepit state for many thousands of years has stories and experiences to tell that make everything else seem short lived and mundane. And then there are many more brothers and sisters, aunts and uncles, nephews and nieces from all over the world who come to visit.

The main character, a young boy called Timothy, is also unique compared to the family for he is an ordinary human boy who is left as a babe in a basket on the doorstep of this doomed mansion, and is raised in this very strange family. But with his humanity, he has a different viewpoint, and his job is to record the stories and experiences of these most strange and unusual family members.

While From the Dust Returned seems to unravel a little sometimes, with some stories going on tangents that never quite return to the coherent plot, there are gems in this book that are unlike any other I have read. Along with The Halloween Tree, it is a perfect book to be read, and to read aloud, around and during Halloween.

For more book reviews, and author interviews, go to BookBanter.

Lugema hakates ei olnud ma Elliottide kummalise perekonna või raamatu taustaga kursis. Lugedes meenus mulle kohe Addams Family. Just nagu lüüriline-romantiline Addamsite perekond!

Ja tuleb välja, et nii ongi - Charles Addams, Addams Family looja oli Ray Bradbury tuttav ning tema illustreeris ka kogumiku esimesena ilmunud teose (enamus neist lugudest ilmusid esmalt eraldiseisvatena). Meestel oli plaan need lood kunagi ka koos välja anda (Bradbury tekstid, Addamsi illustratsioonid), aga see unistus jäigi täitumata.

Kui Bradbury selle kummalise Perekonna lood lõpuks "Põrmust tõusnud" kogumikku koondas, sai kaanepildiks just toosama Addamsi illustratsioon. Seda rõhutatakse ka raamatu järelsõnas - ja ometi on eestikeelsel esikaanel teine pilt. Veits nõme; oleks võinud selle sealsamas järelsõnas kasvõi tärnikesega ära märkida.

Üldiselt ma arvan, et selle kogumiku puhul on väga oluline lugemise koht ja aeg. Ja ilmselt ka keel - mitte et tõlkele midagi ette heita oleks, aga olen kindel, et originaalkeeles oleks ta hoopis mõjusamalt helisenud. Ja kindlasti ka pimedal sügisel kamina ees valjult ette loetuna - mitte südasuvel bussis loksudes, nagu mina tegin.

Jah, selles raamatus on midagi maagilist. Mina lugesin seda aga natuke valel ajal ja valel moel.

Un libro melancólico y poético. Bradbury siendo Bradbury, nuevamente. Los fantasmas, su camino y su destino. Un mundo que cambia y los aleja.
Leer al autor es entrar siempre un baile, acá uno lento y triste muchas veces, que nos mueve sin darnos cuenta.
Bradbury el literatura de la buena. Acá, otra muy interesante obra semi coral (como le gustaba tanto escribir, cuentos independientes que arman una novela).
Recomendable, especialmente para los que gustan de Halloween más allá de dulce o truco.

Si bien es mucho menos clara en su trama y significado que obras como "Dandelion Wine" o "Fahrenheit 451", en "From the dust returned" está presente el lirismo de la prosa de Ray Bradbury en todo su esplendor. Ese lirismo que, sumado a la profundidad de los temas que son una constante en sus historias, lo convierten en uno de esos escritores que el lector sensible siempre termina disfrutando, aún cuando ese disfrute implique dejar un poco de lado lo lógico y abandonarse al fluir de esa imaginación demasiado fecunda, demasiado única.

El misterio es lo central en esta historia. Específicamente, el lado oscuro del misterio. Partiendo de un elenco de personajes que no terminan de definir qué clase de seres son, Bradbury nos enfrenta a aquellas creencias que, en medio del presunto racionalismo dominante, vamos dejando atrás hasta que ellas mismas deben enfrentarse a su propia aniquilación. Y nos enfrenta sobre todo a la muerte: a los miles de millones de muertes que debieron tener lugar para que nosotros estemos hoy aquí, así como somos.

La sensibilidad y lo poético de la prosa de Ray Bradbury no fallan nunca, así que su obra siempre será para mí completamente recomendable. En especial para ese lector dispuesto a abrir su corazón a la forma única de ver el mundo que tenía este hombre y que nos dejó para siempre como regalo.

I tried to read this book over October. It was beautiful and interesting…but way too flowery and poetic for Walmart I was expecting. I found myself skipping pages of prose just to get to an event of dialogue.

I came upon this book at the library and the premise sounded right up my alley. I'm a big fan of Neil Gaiman and this sounded just like one of his books. The only other Ray Bradbury book I had read up to now was Fahrenheit 451, which was completely incomparable in style to this book.
As I mentioned, the plot reminds me of a Gaiman book, specifically "The Graveyard Book", which was a fun read by the way. The similarities end with the the plot, however. Although the cover advertises this as a novel, its really a series of short stories that tie in together by the means of a midwestern house where many odd denizens reside. Somewhat of a less goofy Addams Family. I've never been a huge fan of short stories, because just as I really get hooked on the plot, the story ends (especially painful in a collection of short stories). I never really felt these stories hook me though. Most of the stories were entertaining in some fashion or another, but the writing style seemed a little disjointed and the story really didn't seem to go anywhere.

Вчора дочитала - сьогодні відгук ✨

«Із праху посталі» (в оригіналі «From the Dust Returned») — своєрідна ода до всього незвичайного і надприродного. Написана у формі мозаїки з оповідань, що об'єднуються в одну історію, книга розповідає про родину Елліотів, дивних істот, які живуть у власному замкнутому світі та кожен з яких володіє своїми особливими здібностями. Роман виник із ряду окремих оповідань, написаних у різні періоди творчості Бредбері, і за задумом мав стати частиною його знаменитих творів у жанрі готичної фантастики.

У центрі сюжету — родина, яка не схожа на жодну іншу. Елліоти — це сімейство, де живуть вампіри, привиди та інші надприродні істоти. Вони збираються разом кожного сторіччя, щоб відзначити важливі події, і при цьому стикаються з типовими, але в той же час незвичними для них проблемами. Серед персонажів виділяється Тімоті — людина серед примар, яка намагається зрозуміти своє місце у цій загадковій родині. Він відчуває себе чужинцем у власному домі, адже, на відміну від своїх родичів, не має надприродних здібностей.

Книга охоплює багато цікавих і водночас болісних тем: пошук ідентичності, страх перед смертю та забуттям, прийняття чужості та самотності. Через різних членів сім'ї Бредбері змальовує символічний образ людей, що живуть «не в своєму часі», вічно залишаючись у минулому або в мріях про вічність. Наприклад, одна з ключових персонажів, Мати, живе в світі, де поважають пам’ять предків, але водночас її жахає думка про забуття і неможливість вічного існування. Також є персонажі, які мають здатність «повертати» духів до життя і взаємодіяти з ними, зберігаючи їх у пам’яті поколінь.

Стиль Бредбері у цій книзі вражає, ніби читаєш давню легенду чи міф: тексти багаті на яскраві описи, де поєднуються реальність і фантазія, створюючи враження сюрреалістичного світу.

«Із праху посталі» також нагадує про цінність пам’яті та важливість родинних зв’язків. Бредбері говорить про силу зв'язку поколінь, адже для його героїв цей зв’язок означає не лише любов, але і певне прокляття — тягар, який важко нести. Він досліджує концепцію вічності, показуючи її як одночасно бажану і страшну.

Час - це тяжкий тягар. Ми дуже багато знаємо і занадто багато пам'ятаємо. Ми справді живемо занадто довго. Найкраще, Тімоті, в твоїй новій мудрості - це зажити на повну, насолоджуватися кожною миттю, і потім, через багато-багато років, лягти на смертному одрі, щасливо усвідомлюючи, що не згаяв ні один момент, ні однієї години, ні одного року свого життя, і що вся Сім'я тебе дуже любить.

Загалом, «Із праху посталі» — це глибока, часом меланхолійна історія, сповнена мудрості, яку Бредбері вкладає у кожне своє слово. Вона пробуджує роздуми про життя, смерть, пам’ять і силу спадщини, залишаючи по собі відчуття моторошної чарівності та тихої печалі.

i’d like it more if it wasn’t so boring

Este libro cuenta una historia formada por cuentos cortos, que convergen una una narrativa común, mientras explica la historia de los miembros de la familia que habita La Casa.
Es un relato con momias, fantasmas y vampiros que no son para nada ninguno de estos seres. Es un libro corto, exquisitamente escrito. No puedo más que desear seguir leyendo más Bradbury y, espero, cuando conozca mejor su obra, poder llevármelo a mis estantes.

2'5 / 5