I had an incredible time reading this little book. Paul Auster is an incredible story-teller, like Proust, but unlike him, Paul Auster doesn't fall into a spiral of words and thoughts to lose sight of the actual story.
It was so fun and wonderful, whimsical and believable on so many levels. I love that he recorded all these unlikely events into one book.

Bought The Red Notebook in a New York book store before heading to the airport to fly to Beijing. Thought I would finish it before the in-flight dinner was served, but found the first few pages so exquisite that I had to draw out the consumption as long as possible. Just finished it in my Beijing hotel room four days after the New York purchase. This is honest, direct, precise writing, at once unadorned and deeply complex. Regular practice at this way of writing would greatly enhance any writer's "real" work. An absolute gem that I will go back to regularly from this day forward, which makes it one of those rare books I will joyously refuse ever to finish.

Zarfa değil mazrufa bak demişler ya, "Kırmızı Defter" bu sözün ispatı. 78 sayfanın içine sığmış bir hazine var. Paul Auster ne de olsa...

A 103 page book of personal anecdotes. Most are brief descriptions of events of coincidental or mystifying occurrence spanning from his life as a young translator in Paris to the year 2000 when he is an established well known auteur.

The collection started strongly but by the end became somewhat incidental.

Of interest to both fans of Auster or the short form.

Hat mir gar nicht gefallen. Hat mir nichts gebracht. Ja Zufälle gibt's im Leben und ja das macht auch etwas mit Einem. Aber genauso könnte ich auch Geschichten von Zufällen aufschreiben.
Ich sehe in diesem Buch absolut keinen Mehrwert.
Von den 13 Geschichten hat mich eine gepackt.

Beschreibung 

Eine Frau heiratet, ohne es zu wissen, ihren Bruder; ein unsteter Reisender taucht im rechten Moment auf, um ein Paar vor dem Verhungern zu bewahren; ein Mann findet durch einen unverhofften Anruf die verloren geglaubte Liebe seines Lebnes wieder. 

In einem roten Notizbuch hat Paul Auster über viele Jahre Ereignisse aus seinem Leben festgehalten; Ereignisse, bei denen der Zufall eine entscheidende Rolle spielte: fünfzehn unglaubliche Erzählungen, allesamt wahr und doch so phantastisch.


Kurzmeinung 

Ich griff aus zweierlei Gründen zu diesem Buch: 

Es liegen weitere, umfangreichere Werke von Paul Auster auf meinem Stapel ungelesener Bücher, allerdings habe ich noch nie etwas von ihm gelesen.  Dieses kurze Büchlein sollte ein erstes Kennenlernen sein, ich wollte sehen, ob mir sein Stil zusagt.  

Zweitens nehme ich an einer Challenge teil, bei der unter anderem ein Buch mit einer Farbe im Titel gelesen werden soll. Da ich wenig Lesezeit habe, kam mir dieses gerade recht 

Nun, Herr Auster und ich.... das könnte was werden.

Mein erstes 5-Sterne-Buch für dieses Jahr.

Paul Auster'ın yaşadığı ilgi çekici ve farklı olayları bir arada toplamış ve akıcı bir üslupla kağıda dökmüş. Okuması kolay bir kitap, öykülerin her biri ayrı bir yaşanmışlığın ürünü ve bir çoğu da yazarın hayatındaki önemli tesadüfleri içeriyor. Tesadüfler ilginç olsa da yazar bazılarına fazla anlam yüklemiş gibi geldi bana.
Auster'ın nasıl yazar olduğunu anlatan bölüm kitabın en çok hoşuma giden bölümü oldu.
Auster'ı tanımak için iyi bir başlangıç kitabı, hem hafif hem akıcı ancak Görünmeyen'i referans alarak konuşacak olursam yazarın romanda kullandığı üslup bambaşka ve daha etkileyici ancak bu kitap oldukça sade ve sıradan üslup yönünden.

Das Rote Notizbuch von Paul Auster, читала німецькою, бо мені її ще вчити і вчити, а англійську я вже вивчила (сарказм)
Окрім "Червоного зошита" у моїй книзі були ще чотири оповіді. Під однією назвою містяться різні короткі і водночас дуже емоційні описи дивних життєвих збігів, які сталися з автором в різні часи, фактично - це література сучасних соціальних мереж. Мені вона нагадала, як я перший раз поїхала з батьками у свої дванадцять років на оздоровлення морським повітрям. Ціль цієї подорожі була вивезти дітей на море у найдешевше місце. Тому ми зійшли з потягу, сіли в найгірший автобус, доїхали до кінцевої зупинки і ще півгодини тащилися пішки в найвіддаленішу хату, бо саме такий варіант і був найдешевшим, а дізналися ми про нього тоді, коли зійшли з потягу у Євпаторії і почали на вокзалі питати в незнайомих людей, де можна знайти доступне житло.
Господарі нашої хати здавали туристам якісь прибудови з гімна і гілок, дозволяли користуватися літньою кухнею, мали свою корову, коз, овець, качок, курей, город - свіжі продукти можна було купувати дуже дешево, до моря треба було йти через лікувальні грязі дуже далеко. Так от, ця неймовірна діра, що знаходилася за п'ятсот кілометрів від нашої квартири в Дніпрі, і яку ми шукали й знайшли, суто як найдоступнішу на чорноморському узбережжі для збіднілої у лихі 90-ті родини, належала бабусі й двом дядькам нашого Дніпровського дуже відомого тогочас боксера "Тайсона". Але і це не головне в історії, бо водночас з нами там відпочивала з батьками дівчина Яна і ми з нею дуже здружилися, хоч вона і була старша за мене років на шість. Родина її також уперше в житті вирішила поїхати з Дніпра аж до самого Чорного моря. І там, зустрівшись уперше в житті на найпершому для нас обох справжньому морському узбережжі, ми з Янкою мріяли про хлопців, в яких були закохані по самі вінця, і розкидували карти безліч разів на наші нерозділені кохання. І хоча, коли гадаєш, ніколи не можна казати, на кого саме, бо тоді підуть прахом найприємніші карточні прогнози, ми таки за кілька вечорів зрозуміли, що закохані обидві в одного й того самого хлопця Андрія, який був моїм постійним сусідом з четвертого поверху, та її колишнім однокласником. І хоч за віком мені більш підходив його молодший брат Ромчик, з яким ми й товаришували з дитинства, закохана я була в Андрія дуже давно, мабуть років з восьми. А Янка з дванадцяти. Так що виходило, що вона таки закохалася першою і ми разом з картами вирішили, що Андрій має дістатися їй. А мені потрібно шукати собі іншого чирвового короля.
От і у Пола Остера є цілий червоний зошит незвичайних історій, які не мають справжнього кінця (або мають, є й такі) та які ідеально підходять для вивчення іноземних мов.
Прочитано з величезним задоволенням у трьох потягах і одному літак��. Поїду назад, буду перечитувати його "Нью-йорську трилогію"

Auster is my new favorite author. He loves coincidences as much as I do. He writes plainly and without a lot of clutter. I have fantasies of showing him my memoir stories...

"If there's a pencil in your pocket, there's a good chance that one day you'll feel tempted to start using it."

In 1947, a friend of mine, P., was born. He went on to live much of his life in New York or Europe. He was particularly attached to France, spending much of his time there even when there was no real reason for him to do so, and that might have contributed to his fame in that country. P. became a writer of banally meta stories, another reason that the French love him so much, and I thought that he would go there and never return. Perhaps that's why I never read his work.

He published many novels and stories, gradually becoming more and more well known, until finally people were willing to publish anything he wrote.

Anyway, as I was saying, I had not met P. since his birth. Then I was sent a book in the mail by a reputable press. It was beautifully designed, and I was excited to discover what all the fuss was about. Sadly, I was greatly disappointed. His style could best be likened to soporific national public radio, in which the content is of little importance compared to the fact of your listening to national public radio and the soft, gentle voices of the presenters. P. and I will not be speaking for many years to come.

A famous writer writes bullshit about coincidences that happened to him and gets it published, while hundreds of others struggle to have their own fascinating, excellent work taken seriously. What a coincidence!!!

Es una novela corta (de unas 100 páginas), considerada parte del género clásico. Aquí el autor, Paul Auster, cuenta sus experiencias de vida en que el azar es el principal protagonista. Relata coincidencias asombrosas que hacen pensar al lector de que las cosas suceden por algo.
Realmente muy recomendable.