I spent most of the book wondering why this one wasn't as popular as Anne of Green Gables and then reached that awful, maudlin ending and realized why. It is definitely a product of its time and unfortunately, that doesn't give it a lot of scope to work with.
Emily makes an interesting foil for Anne--both are unwanted orphans raised unwillingly by a set of siblings. But Emily is more reserved than Anne. She seems to take herself a bit more seriously and not go on such flights of fancy.
The story sets up a love triangle (maybe? Or just two couples?) which leaves me intrigued enough to want to read the other two books in the series. But seeing how hard I'm finding it to get my hands on a copy of them, I'll lower my expectations.

This was so perfect for my classics obsession lately!!

This might be an unpopular opinion but very tempted to say that Emily is my favorite Montgomery heroine.

This was a reread, but this time on audio. Such a wonderful story!

I literally hugged this book when I finished the last chapter - that's how much I loved it. Even though I read and liked L.M. Montgomery's Emily series a couple of times when I was young, I don't think I appreciated it enough back then, I suppose because I was so completely obsessed with the author's Anne series that at that point this one didn't compare.

This book is absolutely wonderful in its own right, though, with a darkness and a sense of melancholy that I don't recall the Anne books having, at least not early in the series. From the opening chapters with Emily's father's death, to her difficult relationship with Aunt Elizabeth, to Teddy's disturbingly jealous and apparently unhinged mother (those poor cats, yikes), to the story of what happened to Ilse's mother, this is some pretty intense subject matter. And as for the Dean Priest character - yikes. I know he's set up as someone special and influential in Emily's life, but by modern standards he's super disturbing. At the same time, there's a lot of humor and joy in the novel too, and so many moments made me smile or laugh out loud. Montgomery's ability to write precocious but very real children is one of her strengths and Emily is a great character.

Five very well deserved stars for the delightful Emily Starr. Highly recommended.

Before Maud's Betsy-Tacy series had its Emily, bless our souls, Lucy Maud had hers. And I say "bless our souls" in the most literal sense, because time spent with either Emily can feed an inner flame reduced to the faintest flicker by heartbreak, doubt and despair. But please--Emily Byrd Starr is no shrinking violet. Here we have a fierce, free-spirited young iconoclast who, even more than Anne with an "e", has a thing or two to teach any adult with enough sense (and imagination) to listen.

„Емілі” була написана в 1920-х роках - вона значно камеральніша, похмуріша і радикальніша, ніж Енн. Перша частина - це розповідь про те, як стати частиною клану, як клан приймає до себе. Дівчинка Емілі, осиротівши, потрапляє в опіку до своєї розгалуженої родини, основним ресурсом яких є вміння пишатися собою. Емілі не підходить їм усім - зовнішністю, вихованням, родиною по батькові. Але її приймають, бо клан це значною мірою про кровні зв’язки і вроджену близькість. Родичі відшуковують в її погляді, поведінці, фразах те, що їхнє і з кожною знахідкою все більше вважають її своєю.
Можна було б сказати, що це книжка про сімейні цінності, але не той солодкаво-пасторальний сурогат, як їх уявляють зараз. Про родину, члени якої тобі неприємні і які зробили одне одному багато кривди (одна з тіток скинула дитину в колодязь, після чого та стала частково неповносправною), але вирішують жити разом - не пробачаючи, а випоминаючи старі образи при кожній нагоді і шантажуючи ними одне одного.
Емілі шукає „своїх” людей і свій голос - як і в середовищі канадських фермерів, так і в писанні - і шукає менторів, людей, які скажуть, що вона на правильному шляху. Те що мені найбільше подобається в Люсі Мод Монтґомері - неоднозначність її персонажів. Тітка Ненсі розповідає при Емілі непристойні історії, тітка Елізабет тиранічно змушує ходити в дивному одязі, тітка Лаура - не заступається в тяжкі хвилини, вчитель Карпентер є сільським пияком. Але в героїні немає інших людей і вона вчиться жити з тими, що є.
Ще мені подобається як прямо в книжці говорять про гроші - хто платить за кошти утримання Емілі, як вона сама починає заробляти гроші, продаючи яйця від своєї курки, як її майбутнє навчання залежить не лише від амбіцій, але й від того, чи родичі погодяться підтримати її фінансово. Про смерть також цілком відверто і чорного гумору вистачає.
Один з персонажів зараз якщо б не загримів у в’язницю, то зазнав би суспільного осуду за грумінг. Але в 1920-ті писати про 26-літнього чоловіка, що закохується в дванадцятилітню дівчинку і прямо обіцяє її навчити „любовних діалогів” мабуть ще було ок.

„Ненсі сказала, можеш спати так довго, як тобі захочеться, - повідомила Каролін. Надобраніч. Ненсі і я спимо у старому крилі будинку, а інші члени родини спочивають у своїх домовинах, у могилі.”

„У тому покої стоїть і пристрій з піском, щоб варити яйця. Дуже він мені до вподоби, однак менше, ніж срібна куля, що звисає з лампи в саду. У ній відбивається все, мовби в чарівному свічаді. Тітка Ненсі обіцяла мені, що, коли помре, я дістану цю кулю у спадщину. Шкода, що, сказала це, бо я так жадаю тієї кулі, аж мимоволі замислююся над тим, коли тітка упокоїться - при тім здаю собі справу, наскільки це бридко! Крім того я успадкую її золоті кульчики”

أنهيتها لتوي، استغرقت مني وقتًا أكثر من المعتاد، حوالي ١١ يومًا في ٥٣٦ صفحة، قلما يحدث معي ذلك وفي رواية.
إيميلي هي شخصيتي المفضلة في طفولتي وأكثرها شبهًا بي وفي مراهقتي لم يتغير الأمر كثيرًا بل وتفاقم.
أحب كل ما يتعلق بإيميلي، علاقتها بأبيها حتى بعد موته وبخالتيها وأصدقائها وابن العم جيمي وكل شخصيات جزيرة الأمير إدوارد.
لي من إيميلي الكثير ومن جيمي البعض ومن إليزابيث البعض كذلك، لا أعتقد أن أحدًا سيقرأ هذه الرواية فلا تمسه في موضعٍ ما.
جفاء إليزابيث الخارجي، وكتابة جيمي الكثيرة في رأسه، هذه أنا.
أما عن إيميلي فلم أجد بيننا اختلافًا واحدًا باستثناء أني لا أثور مثلها، أتساءل الآن، هل أنا من أشبه إيميلي أم أنها من تشبهني؟
لا عجب أن أكون اقتبست منها فيّ دون وعي مني، كانت من مفضلاتي في طفولتي ولطالما أحببت الكرتون خاصتها أكثر شيء.
إيميلي لها مكانة مميزة جدًا في قلبي، أما هذه الرواية فلم تأسرني ولو أني استمتعت بها، ليس بها عيب ولكن هناك شيء ناقص.

تذييل: أتحرق شوقًا لمعرفة من ستقع إيميلي في حبه، تيدي أم بيري؟

An eternal favourite.

Too cute

اگه بگن این کتاب رو تو یک جمله تعریف کن میگم: کتابی که توش زندگی جریان داره :)

[Also read: ~2006/07]

After Emily Byrd Starr is orphaned, her Aunts Elizabeth and Laura take her to live with them at New Moon—and soon Emily finds herself quite at home at the proud farmstead. She founds the local underaged artist's guild, writes and writes and writes, and grows into her legacy.

1. For a book allegedly for children, this review is going to have a lot of swearing in it [trigger warning for fucking goddamned child predators]:

JESUS FUCKING CHRIST DEAN PRIEST IS A FUCKING PEDOPHILE AND IT'S FUCKING GROSS.

I quite honestly have made myself forget the majority of the latter Emily books because of the presence of Dean Fucking Priest—somehow, I had completely blocked out his introduction in this book. I wish I had remembered it because I would have at least been able to prepare myself for this EPIC BULLSHIT: "'Well, do you think me handsome?' he said, sitting down on another stone and smiling at her." (THIS IS LITERALLY HOW HE INTRODUCES HIMSELF TO EMILY; DON'T FUCKING ASK 12 YEAR OLD GIRLS IF THEY FIND YOUR 34-YEAR-OLD SELF ATTRACTIVE?!?!? THAT'S FUCKING GROSS??) AND ALSO: "Stars are prismatic—palpitating—elusive. it is not often we find one made flesh and blood. I think I'll wait for you." (The emphasis is MINE but I don't think I need to highlight how fucking CREEPY AND GROSS IT IS FOR A MAN WHO WENT TO SCHOOL WITH HER FATHER TO HELPFULLY DECIDE HE'S JUST GOING TO 'WAIT' FOR A CHILD—A LITERAL CHILD—I DON'T UNDERSTAND HOW THIS WAS EVER OK?!?!) AND ALSO: "But I can read your thoughts, Star—it won't ever do to think anything you don't want me to know."(THAT'S FUCKING ABUSIVE AS SHIT!!!!!! AND HE SAYS IT TO A CHILD!!!!!!)

OH AND THIS FUCKING NONSENSE:

"What worries me about writing novels," confided Emily, "is the love talk in them. I'm sure I'll never be able to write it. I've tried," she concluded candidly, "and I can't think of anything to say."

"Don't worry about that. I'll teach you some day," said Dean.

"Will you—will you really?" Emily was very eager. I'll be so obliged if you will. I think I could manage everything else very nicely."

"It's a bargain then—don't forget it. And don't go looking for another teacher, mind. [...]"

I think the worst part (in Emily of New Moon, at least) is how Montgomery paints this as completely normal behavior and goes on to glorify Dean Fucking Priest as someone important to Emily and necessary to the woman she becomes. I mean, I fucking hope not? If he's truly a "guiding presence" in her life, that's because he FUCKING GROOMED HER and it's ABUSIVE AS FUCK and I'm honestly regretting my decision to reread this series because I know just how much worse it gets. But all those red flags are right there in that introductory "ramble" they take as he escorts Emily back to her Great-Aunt Nancy's house: he presents himself as a potential romantic object; he views her as a sexual being; he begins laying the groundwork for controlling how she thinks and acts and speaks; he intentionally lets her misunderstand what he says.

THERE IS NOTHING ON GOD'S GREEN EARTH THAT COULD CONVINCE ME THAT DEAN PRIEST ISN'T A FUCKING PREDATOR AND THE VERY PRESENCE OF HIS GROSS SHIT IN THIS TRILOGY DESTROYS IT FOR ME.

2. Which is a goddamned tragedy because Emily is such a complex, messy heroine. I love the ... acerbic nature of the narration in handling Emily: how she is both something unique and worthy of gilding, but also something dark and sly and petty. She is, of course, preternaturally gifted, and everyone comes to admire, or revere, or at least acknowledge her Specialness—but she suffers, too, and on a scale that grounds her in the world of us unskilled, unspecial masses.

(Here is where I say how much I was enjoying things until DEAN FUCKING PRIEST THE PEDOPHILE SHOWED UP AND DESTROYED FOREVER THE HAPPINESS OF A MOST BELOVED REREAD.)

3. This is half a complaint, half not, but: I love how developed Isle is, and her friendship with Emily, and how much less so Teddy and Perry are drawn. They're obviously important characters in Emily's life, but this book is so clearly about Emily and her friendships and vital connection to Isle that it just...made me feel feelings about girls and friendships and how often those are left shadowy and empty.

4. (Teddy's goddamned mother, tho. Just straight murdering animals that her son adores because Montgomery grew up in a fucking dark time.)

5. I am going to leave my original rating of 3 stars: everything that isn't Dean Fucking Priest gets 3.5+ stars; everything that is Dean Fucking Priest gets -5 stars and also flagged as a fucking pedophile.

Thank you for coming to my TED talk.