I thoroughly enjoyed this novel. I'm quite familiar with the classic film adaptation of it, but this was my first time to read the original text, and I was delighted and fascinated by the differences between the two, small and large, from the introductory framing of the story (in the novel, as a space-faring couple's discovery of a "message in a bottle" floating through space) to the "big reveal" of its great twist.

The dystopian elements of the tale are chilling and still quite timely. I particularly appreciated the emphasis on the horrors of a so-called advanced species' choice to use another for scientific experimentation and the swiftness with which humans (as individuals or as a group) may devolve into brutes. The relationship between the human Ulysse and his keeper/savior/patron, the chimpanzee Zira, is particularly well drawn, as are the divisions and political posturing within the monkeys' society.

A few small notes struck me as false -- I found the use of suddenly-tapped atavistic memory as a plot device to be rather weak, not to mention jarring -- but on the whole this hit far more often than it missed. The questions it raises about the arbitrary and often unthinking power humans exert over other creatures are lasting and important, and I appreciate how Boulle puts us, as it were, in our place.

I'm glad I read this. It deserves its respected position in genre history.

У часи, коли у найсильнішій державі на планеті Земля до влади прийшли брутальні і в багатьох сенсах тупі мавпи, читати іронічний науково-фантастичний роман П'єра Булля "Планета мавп" — дуже вчасна та інтелектуальна розкіш.

Достатньо далеке майбутнє. Сонячна система. Космічний човен під зоряним вітрилом. В ньому закохана пара земних багатіїв-космотуристів насолоджується медовим місяцем, доки не натрапляє на дивовижний артефакт в космічному просторі — скляну пляшку з щоденниковими записами журналіста Улісса Меру. І починають читати ці тексти вголос...

Улісс Меру, пара вчених та шимпанзе Гектор в 2500 роках летять в зоряну систему Бетельгейзе, щоби знайти і дослідити там планету земного типу. Через величезну швидкість космічного корабля "швидкість світла мінус епсилон", згідно теорії відносності (мабуть, але я не певен) сам політ триватиме не дуже довго — лише кілька годин, але час розгону та гальмування зорельоту займатиме по кілька років. Либонь тому дослідники летять аж до сузір'я Оріона, а не до значно ближчої системи Альфа Центавра, адже коли на тривалість польоту це особливо не впливає, то краще добратися якомога далі.

Навколо Бетельнейзе обертається планета, напрочуд схожа на Землю. Космічні мандрівники спускаються на її поверхню і там виявляється, що на планеті є придатне для дихання повітря, для пиття та купання — чиста вода, а на деревах ростуть їстівні плоди. Крім того, в лісовому озері купається дивовижної краси оголена жінка... За таких обставин може здатися, що це не планета, а райський куточок.

Втім, гола жінка виявляється абсолютно позбавленою інтелекту і поводиться, наче красива тварина, а всі цивілізаційний здобутки та переваги на планеті належать лише мавпам: горили відповідають за владу, охорону та отримують адміністративні посади, орангутанги представляють офіційну науку, а шимпанзе — інтелігенцію. Очевидно, що мавпи тут полюють на місцевих людей, котрі живуть і поводяться, як тварини. Науковці планети мавп, звісно ж, проводять над людьми жахливі, нелюдські досліди.

Гадаю, вдумлива читачка (читачів , як відомо, статистично значно менше в Україні) вже здогадалася, в який бік рухатиметься ця вкрай іронічна, але захоплива історія...

Цей короткий роман дуже динамічний, але він піднімає із замуленого дна розуму багацько екзистенційних питань про життя, Всесвіт, свободу, людяність, цивілізацію, етику, еволюцію, прогрес, науку і навіть трошки про секс. Проте, автор-француз міг би присвятити останньому питанню трохи більше часу... :)

No świetna była!

This is a very upsetting book. I’ll say no more than that.

Kâbus gibi bir kitaptı

Better than the movie but still a big no for me.

O taką klasykę nikt nie prosił, a wszyscy oczekiwali.
Ramotka, ale wciągająca

4,5

Jakie to było dobre! Uwielbiam teksty, które analizują to, co właściwie czyni dany gatunek istotą rozumną i badają wzajemne zależności i relacje międzygatunkowe. Końcowy zwrot akcji bardzo ciekawy, nawet trochę zabawny.

4.5 ⭐

„Планетата на маймуните“ е много хубава фантастика със силни антиутопични елементи! Чрез тази определено запомняща се история, Пиер Бул съвсем разбираемо е представил недостатъците на всяко общество, което заради своите интелектуални постижения е решило да господства над планетата си и подчинява останалите живи същества на нея. Да, авторовата ирония към човечеството е доста силна... Освен това, той е вложил философски размисли върху темата за проблемите в комуникацията между различни видове, както и елегантно е отправил критика към подражаването в литературата и изкуствата.

Космически пътешественици пристигат на далечна и непозната планета. Оказва се, че на нея маймуните са изградили най-развитото и напреднало в ��ауките общество, докато хората са примитивен вид, който не умее да говори. Един от новопоявилите се хора от Земята е главният герой Юлис, който описва в книгата своите страни приключения. Той се забърква в сериозни опасности, опитвайки се да докаже на интелигентните маймуни, че също притежава разум, както и да разбере загадъчната ситуация...

"Almost all the great discoveries," she stated vehemently, "have been made by chimpanzees."

Experimentation is needed for all great discoveries, and what would a chimpanzee use as a lab animal? Why, a human, of course! Oh, those damn dirty apes!

Despite Charleton Heston's scenery-chewing, I've always loved Planet of the Apes, the movie.
The book? Well, it gets off to an awkward start.

The writing is clunky, and the plot, so improbable - A couple is "sailing" in space when they come upon a message in a bottle. Seriously. - I actually thought about trotting this right back to the library, but I kept saying to myself, "This is the same guy who wrote Bridge Over the River Kwai...how bad can it be?"

Not bad at all, it turns out, though I'm still not sure first-person was the way to go.

The movie was mostly faithful to the book.

The main character is a Frenchman named Ulysse. The apes do not speak the same language, which makes for some interesting communication problems. There is also some friction between the chimps, the orangutans and the gorillas, with each group believing theirs is the superior collection of beings.

Dr. Zaius https://www.youtube.com/watch?v=M2E1m... is much the same in the book as in the movie, part orangutan/ part jackass.

And I was quite pleased that one of my favorite bits in the film was taken directly from the book - the sweet, somewhat flirty relationship between Zira and her too-ugly-to-kiss human captive.

The Planet of the Apes movie is probably my favourite of all time. It was very interesting to read the original source material and see the differences. The biggest difference is the ending, although without giving any spoilers, it does match up with later movies in the series.

The writing is excellent. The book focusses more on the science-y stuff such as the experiments the apes are performing on the humans, how they would have evolved differently, etc. It was great food for thought. It was missing some of the big twists and turns which made the story more theatrical for the film. I was still engrossed in the story and if you're a fan of the movie, it's definitely worth reading the book.

Wow! I couldn't begin to tell you how much i loved this book! I literally devoured it. I had previously watched almost all the movies based on the novel and none resembles it even slightly.
"Planet of the apes" is sci fi at it's best, a story that is told in a simple, understandable manner that the reader is delighted to digest. It's a book that doesn't leave unanswered questions and at the same time it's thought provoking concept is somehow relevant to standard human behaviour . What might happen if another more intelligent species takes over the world and the human race is somewhat deteriorated? Also the ape society is a mirror of our own homo sapiens society. It's like the writer comments on how we behave towards other living species by merely seeing how the apes treat humans.
The ending of the book is even more striking, unexpected and crafty. This is really one of the best books i've read this year. Thumbs up to the writer and the excellent audiobook narrator, Greg Wise, who gave life to this fantastic adventure! 5 stars without hesitation or second thoughts.