https://poseidons99.wordpress.com/202...

Uh. kako ovo oceniti?
Od prethodnih bolja, a opet nije za četiri zvezdice. Krajnje je vreme da GR uvede pola zvezdice za ocenu.

The seventh of Mankell’s Kurt Wallander series, The Fifth Woman was my first foray into Swedish noir. The novel is a moody police procedural that includes interesting bits about life and attitudes in Sweden with mention of mercenary soldiers in Africa. The lead detective is not your average Joe Friday, but is fraught with doubt and borders on depression. The murders are brutal, the landscape is bleak and it is nearly always raining. It examines issues of changes in society and domestic abuse. A good read if you want to learn something about Scandinavia and read a great mystery. Highly recommend checking out his other books.

اصلا خوشم نیومد
خیلی کش می داد الکی
مثلا والندر شب خوابید
والندر صبح بعد بیدار شد
والندر فلان صبحونه را خورد
والندر رفت اداره
.
.
.
و همین طور تا آخر که دوباره می خوابید
بعدم اینکه آدم از قاتل اصلا بدش نمی اومد
تشویقشم میکرد
و اصلا دوست نداشت دستگیر شه
اصلا کتاب خوبی نبود
به هیچ کس توصیه نمی شود

Ви точно знаєте, що цикл старий, коли поліцейський, почувши незнайому географічну назву, не лізе в GoogleMaps, а розгортає карту

Це повільний детектив і це варто враховувати, якщо маєте намір його читати. Тут постійно лунають думки головного героя Валландара, які повторюють уже очевидне і зрозуміле з попередніх сцен. Це дратує, бо тобі хочеться побачити прискорення подій, натомість ти розумієш, що так воно правдоподібніше, так воно в житті і відбувається. Тож темп розслідування не найреактивніший, зважайте на це.

Друге, що хочеться відмітити, це підігравання слідству. Вбивцею. Так, ви все зрозуміли правильно. Автор обрав не найпростіший сюжет (а кому зараз цікаві найпростіші?), що складається зі стількох окремих клаптиків, що якби вбивця навмисне не «підказав» дещо своїми діями, то, на мою думку, справу було б нереально розплутати. Здається, в якийсь момент роботи над книгою це зрозумів і сам автор.

І, наостанок, не можу не згадати, що переклад відволікав дивним вибором лексики: «мить поквапилася», «сліди борюкання», «вижлуктив кави», «як на нього стягтися?», «це в сам раз», «залагодити жаль», «наглядати за нею треба обережно, вона ж начувається», «забарна робота», «але не варто його нехтувати». Та що там казати, одне слово «поліцай» чого варте! Слово, що має таку негативну конотацію в нашій мові, тут дратуватиме зустрічатиме вас на кожному кроці.

Іронія в тому, що книга «Італійські черевики» цього автора підкорила мене майже з першої сторінки і ввійде в найкращі книги цього року, а ця ж – не має шансів навіть лишитися на моїх полицях.

شخصیت اصلی داستان یه کمی با اقایون مشکل داره و اونا رو به طرز فجیعی به قتل میرسونه!
اما چرا؟!
و این«چرایی؟!» حالت معمایی جالب داره و به شخصه من رو ترغیب کرد که تا تهش رو بخونم.
فقط یه کم کشدار بود و میتونست سریعتر جمع شه

موضوع و نوع روند داستان خوب بود اما خیلی گفتگوها اضافه بودن و انگار این حجم از طولانی بودن لازم نبود یه جورایی حوصله سر بر میشد یه جاهایی.

These hold depth of characters, especially Wallander and his workmates. Often times his Dad or Linda, his daughter, are studied. And this one like most of the others has a distinct perp- not just a facade of evil- but we get depths of the thoughts and perceptions for the crimes. It's appreciated that they are not just cartoon bad guys or simple heroes. Neither.

Yet I find all of these overlong with the Swedish disaffection and superfluous information of placings and situations for procedure. And it all continually morose and of course, closely fatalistic. So it becomes after the first half, oftentimes a tedious reading experience. Especially, as in this one, when you have guessed most of the onus for the crime and who is initiating.

This Fifth Woman also holds some horrific torture and cruel lingering physical injury toward death- done purposely with revenge an aspect. So it became off putting in the copy of that mind. For me, it did.

Wallander turns a page in life after losing his parent- and recognizes more and more of their similarities.

My own opinion only- but I think these Wallander make much better film pieces than they make book reads. Kenneth Branagh in the last episode of Season 4 was one of the best acted scenarios I've ever seen. It affected me to long memory. Maybe because I've seen so many friends' reactions to their own dementia? But his portrayal was authentic and awesome. Both. That made me cry. It was powerful.

Having so many books piling up, I think I'll only try the short story Wallander collection, not the full boat novels. They're too redundant and slow, even with their inclusive Swedish windows.

I like any good detective story which relies on intelligence and investigation rather than the lucky break and except for one coincidental meeting in the hospital between the killer and a police relative, there were none of the usual happy accidents that you find in bad detective novels. This one kept me engrossed for a week while I was travelling and I look forward to the opportunity of reading more books by this author.

This is 4.5 stars for me. Mankell gets better and better as this series progresses and Kurt Wallander continues to be a masterful character. Authentic, individualistic, bordering on depressive, dealing with his insecurities, middle aged maleness, anxious and introverted. And a bloody amazing detective. This is a brilliantly plotted story with undertones of moral dilemma. As always I’m looking forward to the next Wallander installment.

There's something about the Wallander books that makes my excitement fizzle out in the last 50 to 100 pages. Hard to put my finger on it. And while I do enjoy the character and the savage crimes he works to solve in southern Sweden, I think the author takes up too much space trying to change his readers' social awareness. Very often, when Wallander is having one of his epiphanies, it's like ... "MESSAGE!!!"

The fifth book in the Swedish detective series, starts with the discovery of a emaciated strangled male corpse… and a few days later another male corpse is found under even more bizarre circumstances. As Wallander and co. investigate it begins to become apparent that the murdered men have something in common despite first observations saying contrary. Not as good as the other books in the series, but still worth a read for Wallander fans.