...
Show More
Після хорошого фільму, знятого по книжці, завше виникає питання, чи точно варто читати книжку, бо можна мати до неї завищені очікування. А я відаю мало речей, що гірші за завищені очікування. Тому добре робити якісь такі маніпуляції фільм-книжка і зворотно - книжка-фільм лиш з позиції часу, коли пам'ять вже не тримає добре, що там в книжці чи фільмі діялося (звісно, якщо у вас така ж дірява пам'ять, як моя чи ви не єврей, якщо вірити Фоеру, що каже в "Все ясно", що пам'ять - це шосте відчуття у євреїв). Я слухав цю книжку двома мовами. Спершу польською, потім трохи українську, потім туди-сюди, як виходило. Першого разу перемкнувся на українську, бо здалося, що я чогось не розумію. Чи точно автор говорить саме це, коли пішла мова про Трохима, котрий заїхав в Брід. Колись я вже мав таку практику, коли перечитував книжку Стасюка українською, аби впевнитися, що все правильно розумію. Деколи такі стрибки дуже цікаві, бо мови стрибаєш між перекладами, а в цьому конкретному випадку - ще й між двома різними типами начиток. І манера оповіді в польського диктора перетворювала мені манеру письма, ведення оповіді Фоера подібною на тексти Андруховича. А коли я слухав українською, то здавалося, що це місцями ближче до Винничука, коли йшлося про оті минулі часи, про історію становлення Трохимброду. І отак я собі стрибав між мовами (і чому я не пошукав оригіналу, аби загнатися остатошно?) і ще між кимось третім, либонь, оповідачем із фільму, Алєксом (бо коли описувалася сучасність, то в польській версії бракувало тієї мовної мішанки, котра є в перекладі Семківа), то ніби ще більше розгортав оті тексти, котрі співтворили Фоер і Алєкс, і котрі твори творці фільму. І замість того, аби прояснюватися, аби в кінці міг сказати, що ну нарешті "Все ясно!", бо я ж це прослухав і продумав на стількох рівнях, що може й Фоеру таке не світило, то зрозумів, що ніц до холєри не ясно. And I think it's beatiful, бо яке до грома ясно в епоху blackouts?